УНІВЕРСИТЕТИ УКРАЇНИ У СВІТЛІ QS СВІТОВОГО УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО РЕЙТИНГУ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

У статті проаналізовано досягнення українських університетів згідно з модернізованою версією QS світового університетського рейтингу 2024 (QS). Порівняно рейтингові позиції і параметри закладів з аналогічними характеристиками провідних університетів світу та прогресуючих університетів Казахстану. Розглянуто критичний вплив на рейтинговий розподіл особливостей методології, критеріїв і індикаторів рейтингу, а також переваг і недосконалостей університетів, втрат українських закладів унаслідок російсько-української війни.

Серед проблемних особливостей QS – послаблення ознак університетського рейтингу через деспецифікацію (спотворення) університетської і рейтингової місій і, як наслідок, дезорієнтуюча для університетів роль його критеріїв, індикаторів і результатів. Крім десинергізації переліку і ваги рейтингових критеріїв і індикаторів, вони через суб’єктивізм та/або спосіб визначення здебільшого мають низькі валідність, диференціальну здатність, надійність. Відтак, QS здійснює «слабке», приблизне рейтингування, результати якого, не рекомендується використовувати без застережень.

Відсутність українських університетів у точному, об’єктивному, вищого ґатунку Шанхайському рейтингу, вимушене послугування рейтингами нижчої якості ТНЕ світовим університетським рейтингу та QS зумовило довготривалу затримку у розвитку університетської рейтингової і класифікаційної культури в Україні, розробленні об’єктивного національного рейтингу з орієнтацією на методологію Шанхайського рейтингу, упровадженні вітчизняної класифікації університетів, на кшталт Класифікації Карнегі, та створенні лідерської Асоціації українських університетів, за прикладом Асоціації американських університетів. Застосування цих механізмів важливо з огляду на виявлення найбільш потужних і перспективних університетів та надання їм адекватної університетської автономії з одночасною державною цільовою підтримкою з метою здобуття ними міжнародного статусу університету світового класу. Решту вітчизняної університетської мережі доцільно оптимізувати, передовсім шляхом укрупнення закладів заради істотного посилення їх інституційної спроможності.

Такі заходи невідкладні для наближення перемоги у російсько-українській війні, ураховуючи її суттєво зрослий інтелектуально-технологічний характер, та для повоєнного відновлення України на інноваційній, високоінтелектуальній і високотехнологічній основі, а також для успішної європейської інтеграції, зокрема в Європейський простір вищої освіти в обох його вимірах («сумісність і порівнянність» та «конкурентоспроможність і привабливість»).