ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.37472/2617-3107-2023-6-04Ключові слова:
національно-культурна ідентичність, соціокультурна формація, почуття-цінності, «Я-Українець» – «Ми-Українці»Анотація
У статті національно-культурна ідентичність розглядається як багаторівневе соціокультурне утворення, а саме: макрофеномен, що відбиває менталітет та культуру українського народу загалом й створює загальнонаціональні рамки; мезофеномен, що вбирає особливості ментальності певного регіону України (регіональна ідентичність) й мікрофеномен, що пов’язаний з національною Я-концепцією особистості й передбачає ототожнення себе з нацією, почуття належності до українського народу. Доведено, що національно-культурна ідентичність – це соціоособистісний конструкт, що, синтезує соціокультурне й особистісне, тобто відбиває як національний й культурний досвід певного народу, що є факторами національної єдності, так й передбачає ототожнення особистістю себе з певною нацією, сприйняття себе й інших як носіїв національних якостей, сформовану національну Я-концепцію особистості. Охарактеризовано структуру національно-культурної ідентичності, яка містить аксіологічний компонент, що базується на національній ідеї; когнітивний компонент, що відбивається в національному інтелекті; емоційно-чуттєвий компонент, що ґрунтується на почуттях-цінностях – «Я-Українець» – «Ми-Українці»; праксіологічний компонент, що пов’язаний з суб’єктною активністю особистості у практичній реалізації ідей національно-культурної ідентичності. Констатовано міжлисциплінарну природу національно-культурної ідентичності, зокрема, її інтеграцію з базовими психологічними феноменами. Виокремлено такі групи психологічних детермінант: 1) мотиваційно-аксіологічні, що базуються на мотиваційній й ціннісно-смисловій сферах особистості; 2) праксіологічні, що ґрунтуються на суб’єктній сфері особистості; 3) аналітичні, що узасаднюються на рефлексивній сфері особистості.
Посилання
Bekh, I.D. (2003). Vykhovannia osobystosti: u 2 kn. Kn. 2: Osobystisno oriientovanyi pidkhid: naukovo-teoretychni zasady. Lybid.
Bekh, I.D. (2008). Vykhovannia osobystosti : pidruchnyk. Kyiv : Lybid, 2008. 848 s.
Bekh, I.D. (1999). Tsinnisna systema u rozvytku osobystosti. Visnyk Poltavskoho derzhavnoho pedahohichnoho instytutu im. V. H. Korolenka, 1(5), 3–20.
Bekh, I.D. (2011). Psykholohichni mekhanizmy skhodzhennia osobystosti do dukhovnykh tsinnostei. Pedahohika i psykholohiia, 2, 37–44.
Boryshevskyi, M. Y. (2012). Osobystist u vymirakh samosvidomosti: monohrafiia. Vydavnychyi budynok «Ellada».
Festinger, L.A. (1957). Theory of Cognitive Dissonance. Evanstone, Stanford University Press. https://www.sup.org/books/title/?id=3850
Heckhausen, H. (1989). Motivation und Handeln. Springer-Verlag Berlin Heidelberg. https://doi.org/10.1007/978-3-662-08870-8
Leontyev, A.N. (1977/2009). Activity and Consciousness. In The Development of Mind (S0viet transl.) (pp. 395–409). Erythrós Press and Media.
Leontyev, A.N. (1978/2009). The Development of Mind (S0viet transl.). Erythrós Press and Media.
Payne, T.R. (1968). S. L. Rubinstein and the philosophical foundations of soviet psychology. New York: D. Reidel Publishing Company.
Pelahesha, N.Ye. (2008). Ukraina u smyslovykh viinakh postmodernu: transformatsiia ukrainskoi natsionalnoi identychnosti v umovakh hlobalizatsii. NISD.
Rokeach, M. (1976). The nature of human values and value system. Current Perspectives in Social Psychology (E.P. Hollander and R.G. Hant eds.). New York: Oxford University Press.
Ruchka, A.O. (2012). Tsinnosti i smysly yak komponenty sotsiokulturnoi realnosti. U N. Kostenko Red., Smyslova morfolohiia sotsiumu (ss. 91–123). Instytut sotsiolohii NAN Ukrainy.
Rybalka, V. (2003). Osobystist u filosofsko-psykholohichnii kontseptsii S. L. Rubinshteina. Psykholohiia i suspilstvo, 2(12), 12–18.
Shuhai, M.A. (2002). Psykholohichnyi analiz rozvytku natsionalnoi refleksii v protsesi navchalnoi diialnosti molodshykh shkoliariv. Candidate’s dissertation. Rivne: RDHU.
Tatenko, V.O. (2017). Metodolohiia subiektno-vchynkovoho pidkhodu: sotsialno-psykholohichnyi vymir. Milenium.
Tatenko, V.O. (2021). Sotsialna psykholohiia natsiietvorennia: subiektno-vchynkovyi pidkhid (2 vyd., pererobl. i dopov.). Imeks-LTD.
Vygotsky, L.S. (1987). Thinking and Speech. In R. W. Rieber, & A. S. Carton (Eds.), The Collected Works of L. S. Vygotsky (Vol. 1), Problems of General Psychology (pp. 39–285). New York: Plenum Press. (Original Work Published 1934).
Yamnytskyi, V.M. (2006). Rozvytok zhyttietvorchoi aktyvnosti osobystosti: teoriia ta eksperyment. Pivd. nauk. tsentr APN Ukrainy, Rivnen. derzh. humanit. un-t. Odesa.
Zaniuk, S.S. (2002). Psykholohiia motyvatsii: navch. posib. dlia stud. vyshch. navch. zakl. Lybid.
Zhelanova, V.V., Matviienko, O.V. (2022). Natsionalno-kulturna identychnist osobystosti: sutnist ta struktura. Innovatsiina pedahohika. 1(49), 17–20.
