ТЕОРІЯ ЛЮДСЬКИХ КАПІТАЛІВ – МЕТОДОЛОГІЙНИЙ ФОНД НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.32405/2617-3107-2018-1-10Ключові слова:
особистість; професійний розвиток; професійна самореалізація; професіоналізація; професійна орієнтація; ринок праціАнотація
Теорія людського капіталу розглядається на основі міждисциплінарного підходу з трьох точок зору – індивідуальної, мікроекономічної та макроекономічної. Проаналізовано сучасні підходи до реалізації державної політики щодо професійної освіти. Наданий комплексний огляд основної місії професійної освіти – забезпечити підготовку молодого покоління до працевлаштування та надати можливості постійного професійного розвитку різним категоріям дорослого населення. Це вимагає прогнозування – технологічного, демографічного, економічного та політичного (Д. Белл). Вважається, що проблеми самореалізації та професійної ідентичності розглядаються як основа для розвитку людського капіталу. Доведено, що методологічна основа теоретичного аналізу самореалізації особистості в професійному житті формується на основі суб’єктивно-прагматичного, особистісного розвитку та акмеологічного підходу. Підкреслюється важливість використання результатів престижного професійного моніторингу (на основі Міжнародної професійної престижної шкали Треймана) в науково обґрунтованому прогнозі змін на ринку праці та перспективній модернізації системи професійного навчання. Акцентується увага на важливості праць українських учених (С. Гончаренко, І. Зязюн, Г. Костюк, В. Кремень, С. Максименко, В. Моляко, Д. Д. Торжевський) для реалізації перспективного підходу в модернізації професійного навчання. Розроблено оригінальні рекомендації щодо державної політики з цього питання на загальнодержавному, регіональному, галузевому та академічному рівнях. Приділено увагу європейській стратегії «Європа 2020», яка має надзвичайно важливе значення не лише для держав-членів ЄС, але й для країн-кандидатів.
Посилання
Ball, H. O., Zlyvkov, V. L., Kopylov, S. O. ta in. (2014). Stanovlennia identychnosti fakhivtsia: monohrafiia [Creation of a specialist's identity: monograph]. Kyiv – Kirovohrad: Iteks – LTD. (in Ukrainian)
Bell, D. (2012). Nastannia postindustrialnoho suspilstva [The onset of a post-industrial society]. Filosofiia: khrestomatiia (vid vytokiv do sohodennia): navchalnyi. posibnyk. 2 vyd. [Philosophy: the textbook (from the origins to the present): learning manual. 2nd ed]. Kyiv: Znannia. (in Ukrainian)
Chyzhevskyi, B. H., Holovinov, V. P., Krasniakov, Ye. V., & Shevchenko, M. M. (2013). Zakonodavstvo Ukrainy u sferi osvity ta profesiinoho navchannia (Verkhovna Rada Ukrainy, Komitet z pytan nauky i osvity) [Legislation of Ukraine in the field of education and vocational training (Verkhovna Rada of Ukraine, Committee on Science and Education)]. Kyiv: Parlamentske vydavnytstvo. (in Ukrainian)
Halchynskyi, A. (2006). Hlobalni transformatsii: kontseptualni alternatyvy. Metodolohichni aspekty: Naukove vydannia [Global transformations: conceptual alternatives. Methodological aspects]. Kyiv: Lybid. (in Ukrainian)
II Vseukrainskyi zizd pratsivnykiv osvity (2002) [II All-Ukrainian Congress of Education Workers]. Kyiv.
Karamushka, L., & Tkalych, M. (2009). Samoaktualizatsiia menedzheriv u profesiino-upravlinskii diialnosti (na materiali diialnosti komertsiinykh orhanizatsii): monohrafiia [Self-actualization of managers in professional management (on the basis of the activities of commercial organizations): monograph]. Kyiv – Zaporizhzhia: «Prosvita». (in Ukrainian)
Kostyuk, G. S. (1988). Izbrannye psikhologicheskie trudy [Selected psychological works]. Moskva: Pedagogika. (in Russian)
Kremen, V. (2015). Chomu my bidni, yakshcho taki osvicheni? [Why are we poor, if so educated?]. Dzerkalo tyzhnia, 6 (202), 21-27 liutoho 2015, 13.
Kremen, V. H. (2010). Filosofiia natsionalnoi idei. Liudyna. Osvita. Sotsium [Philosophy of the national idea. Man. Education. Socium]. Kyiv: Diploma. (in Ukrainian)
Kremen, V. H. (ed.) (2008). Entsyklopediia osvity [Encyclopedia of Education]. Kyiv: YurinkomInter. (in Ukrainian)
Kremen, V. H. (ed.) (2016). Natsionalna dopovid pro stan i perspektyvy rozvytku osvity v Ukraini [National report on the state and prospects of education in Ukraine]. Kyiv: Pedahohichna dumka. (in Ukrainian)
Maslou, A. (1999). Novye rubezhi chelovecheskoy prirody; Perevod s angl. [New frontiers of human nature; translation from English]. Moskva: Smysl. (in Russian)
Nychkalo, N. (2012). Teoriia liudskoho kapitalu i pedahohika pratsi. Kształcenie zawodowe: pedagogika i psychologia [Theory of human capital and the pedagogy of labor. Knowledge on the subject: pedagogy and psychology]. Profesiina osvita: pedahohika i psykholohiia: pol.-ukr., ukr.-pol. shchorichnyk, XIV, 25-36.
Nychkalo, N. (2016). Nezlamnist ukrainskoi proftekhosvity [Inevitability of Ukrainian vocational education]. Profesiino-tekhnichna osvita. 4 (73), 2-4.
Nychkalo, N. H. (ed.) (2004). Proftekhosvita Ukrainy: XX stolittia: entsyklopedychne vydannia [Professional Education of Ukraine: XX Century: Encyclopedic Edition]. Kyiv: «ArtEk». (in Ukrainian)
Oliinyk, T. I., Horokh, O. V., & Hrubnik, O. Iu. (2015). Stratehiia «Ievropa 2020». Spivrobitnytstvo – zaporuka staloho rozvytku Ukrainy ta Yevropy [Europe 2020 Strategy. Cooperation – the key to sustainable development of Ukraine and Europe]. Visnyk KhNAU. Seriia: Ekonomichni nauky, 2, 206-211.
Shynkaruk, V. I. (ed.), (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical Encyclopedic Dictionary]. Kyiv: Abrys. (in Ukrainian)
Stouns, E. (1984). Psikhopedagogika. Psikhologicheskaya teoriya i praktika: obucheniya; Perevod s angl. [Psychopedagogy. Psychological theory and practice: learning; translation from English]. Moskva: Pedagogika. (in Russian)
Ziaziun, I. (2008). Filosofiia pedahohichnoi dii [Philosophy of pedagogical action]. Cherkasy: vyd. vid ChNU imeni Bohdana Khmelnytskoho. (in Ukrainian)
