ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОСТОРУ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Анотація

Досліджується питання інтернаціоналізації як складової частини національної стратегії вдосконалення простору вищої освіти України, яка є інструментом досягнення академічних цілей та налагодження міжнародної співпраці. Підкреслено, що дослідники розглядають інтернаціоналізацію вищої освіти як багаторівневий феномен, що включає наднаціональний, континентальний, національний, інституційний та індивідуальний рівні. На прикладі простору вищої освіти України детально проаналізовано національний рівень інтернаціоналізації вищої освіти. Акцентовано, що, відповідно до Національної доктрини освіти України, вихід освіти, набутої в Україні, на ринок світових освітніх послуг, поглиблення міжнародного співробітництва, розширення участі в проектах міжнародних організацій є стратегічною задачею освітньої політики держави. Проаналізовано досягнення системи вищої освіти України у сфері інтернаціоналізації вищої освіти, реалізовані через втілення в практику положень Болонської реформи, а також європейської реформи освітнього менеджменту та управління вищою освітою. Наголошено на нових можливостях для розвитку вищої освіти України, які з’явилися завдяки сучасним міжнародним науковим й освітнім проектам та проектам співпраці з міжнародними організаціями. Висвітлено особливості міжнародних наукових проектів, у яких бере участь Україна, та статистку щодо участі України в двосторонніх проектах співпраці з країнами-членами ЄС та країнами східного партнерства, Рамковій програмі ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт 2020», Програмі наукових досліджень та навчання «Євратом», Програмах НАТО «Наука заради миру та безпеки», тощо. Підкреслено, що серед міжнародних освітніх проектів ЄС, в яких Україна є країною-партнером, найбільш потужною є програма Erasmus, яка забезпечує значну кількість студентів та викладачів українських університетів академічним досвідом за межами своєї країни. Показано статистку участі України у Програмі. З’ясовано мотивацією, що стимулює інтернаціоналізацію вищої освіти як на національному, так і та інституційному рівні, уточнено особливості кожної з них. Специфіку інституційного рівня інтернаціоналізації вищої освіти проілюстровано на прикладі Львівського національного університету імені Івана Франка. Проаналізовано його програмні й організаційні стратегії інтернаціоналізації та інструменти їх реалізації. Наведено також деякі результати авторського дослідження, а саме опитування студентів Львівського національного університету імені Івана Франка щодо їх ставлення до процесу змін та інтернаціоналізації вищої освіти.