ДВОМОВНА ОСВІТА ЯК ЗАСІБ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ В УКРАЇНІ ТА ЄС

Анотація

Визначено основні завдання: вивчення феномену двомовної освіти передбачало теоретичний аналіз вітчизняного педагогічного досвіду; проведено сутнісні характеристики основних понять у контексті досліджуваної проблеми. У статті проаналізовано зміст термінів «двомовне навчання» та «двомовна освіта». Автор стверджує, що в педагогічних джерелах досить часто використовуються ці два поняття. Проведено аналіз цих двох напрямів та їх основних ознак, автор вважає за необхідне розрізняти ці два поняття: білінгвальна освіта (двомовна, бікультурна освіта) – це процес, реалізація якого ґрунтується на використанні двох програм. з метою оволодіння предметами, що включають культури, з яких походять ці дві мови. Двомовне навчання – це процес, у якому навчальні програми чи підходи розроблені для полегшення навчання для тих, хто не володіє англійською мовою, у початкових та середніх школах шляхом навчання рідної мови та англійської. Двомовна освіта – це засіб здобуття освіти з використанням двох мов як засобу навчання, у процесі якого відбувається формування особистості, відкритої до взаємодії з навколишнім світом. Оскільки в двомовній освіті нерідна чи іншомовна, цей процес розглядається не лише як засіб повсякденного спілкування, а й як інструмент всесвітнього пізнання спеціальних знань, то в результаті учні досягають високого інтегративного рівня лінгвістичної та предметної компетенції. Викладання двома мовами досить поширене в європейських країнах. Як правило, таке навчання не потребує штучного заохочення, оскільки сприяє розширенню загального кругозору студентів шляхом ознайомлення з особливостями іноземної культури, формує толерантне ставлення до поглядів, культурних особливостей іншого представника культури, пов’язаних з національною специфікою. Цей процес стимулює потребу в подальшій самоосвіті та саморозвитку, є необхідною умовою професійної роботи в сучасному світі.