ВІДНОВЛЮВАНА ЕНЕРГЕТИКА & ВОЄННА РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ТА ПОВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ: ВИКЛИК РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ

Анотація

У статті аналізується підготовка персоналу з вищою освітою за спеціальністю 145 «Відновлювані джерела енергії та гідроенергетика» для кадрового забезпечення промисловості відновлюваної енергетики на засадах формального навчання впродовж життя. Показано, що ця підготовка, незважаючи на певний прогрес, ще не відповідає на посталі перед Україною останнім часом виклики. Серед цих викликів – підвищення обороноздатності і безпеки на високотехнологічній основі в умовах тривалої війни, високотехнологічне повоєнне відновлення країни, ефективна євроінтеграція як конкурентоспроможної держави. Серед прогресивних зрушень останніх років за зазначеною спеціальністю – збільшення удвічі (до шести) кількості університетів, що здійснюють відповідну підготовку, багатократне розширення підготовки бакалаврів, стійка суспільна підтримка підготовки, готовність населення за власний кошт оплачувати навчання здобувачів. З-поміж, нерозв’язаних актуальних проблем – застарілість стандартів вищої освіти, стагнація магістерської і відсутність докторської підготовки, що унеможливлює цілісну систему формального навчання впродовж життя у вищій освіті, пересічна малокомплектність підготовки, що в умовах дефіциту ресурсів не дає змоги забезпечити адекватну конкурентоспроможну якість. Це негативно відбивається на реалізації Національного плану з енергетики та клімату на період до 2030 р. та Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022–2032 роки через проблеми з браком відповідного висококваліфікованого персоналу. Рекомендовано органам державного управління у процесі оновлення у 2025 р. згідно з урядовим дорученням зазначеного Національного плану та при опрацюванні проєкту Операційного плану реалізації у 2025–2027 рр. згаданої Стратегії спеціальну увагу звернути на забезпечення повноцінної системи формальної підготовки фахівців з вищою освітою для відновлювальних джерел енергії та гідроенергетики.